Ієраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО

Денізлі Пам'яткиІєраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО

Ієраполь — античне священне місто над травертинами Памуккале

Стародавній Ієраполь — одна з найдивовижніших археологічних пам'яток Туреччини, розташована на вершині знаменитих білосніжних травертинів Памуккале в провінції Денізлі. Це місто, назва якого в перекладі з грецької означає «священне місто», було одночасно центром цілительства, важливим перевалочним пунктом торгових шляхів і місцем поклоніння кільком божествам. У 1988 році Ієраполь разом із природними терасами Памуккале був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як змішаний культурно-природний об'єкт — один із лише двох таких у Туреччині. Сьогодні мільйони мандрівників щороку приїжджають сюди, щоб прогулятися руїнами античного міста, скупатися в термальних водах «Басейну Клеопатри» серед затоплених античних колон і побачити один із найбільших некрополів стародавнього світу.

Історія та походження Ієраполя

Ієраполь був заснований наприкінці II століття до нашої ери, імовірно Евменом II — царем Пергама, який побачив стратегічний та економічний потенціал місця з його гарячими джерелами, родючими землями та багатими мінеральними ресурсами. Самі термальні води шанувалися задовго до заснування міста — місцеві жителі-фрігійці поклонялися «Великій Матері» Кібелі та вірили, що пари, які піднімаються з підземних тріщин, — це подих підземного бога. Саме ця особливість ландшафту визначила сакральний статус міста.

У 133 році до н. е., після заповіту Аттала III, Ієраполь разом з усім Пергамським царством перейшов під владу Римської республіки. Римський період став часом розквіту: імператор Нерон після руйнівного землетрусу 60 року н. е. виділив кошти на відновлення міста, а в II–III століттях за часів Антонінів і Северів Ієраполь досяг апогею багатства та чисельності населення (до 100 000 осіб). Місто стало відомим як центр лікувального туризму — сюди приїжджали хворі з усього Середземномор'я, щоб приймати термальні ванни і молитися богам. Тут же, за християнським переказом, у 80 році н. е. був розп'ятий і закатований апостол Філіп.

У візантійську епоху Ієраполь став важливим церковним центром і резиденцією митрополита. Землетрус 1354 року зруйнував більшу частину будівель, і місто було остаточно покинуте. Сучасні розкопки ведуться з 1957 року італійською археологічною місією, якій вдалося відновити багато пам'яток і перетворити Ієраполь на один із найвідвідуваніших археологічних парків країни.

Архітектура та що подивитися в Ієраполі

Археологічна зона простягається більш ніж на 3 км уздовж плато, тому для повноцінного огляду потрібно запланувати півдня. Починати найзручніше з північного входу, від некрополя.

Римський театр

Головною архітектурною перлиною є римський театр II–III століть н. е., один із найкраще збережених у Туреччині. Він вміщував близько 12 000 глядачів, а його сцена (скена) прикрашена мармуровими рельєфами із зображеннями Діоніса, Аполлона та Артеміди. Після масштабної реставрації 2013 року театр знову набув свого античного вигляду і іноді використовується для концертів.

Басейн Клеопатри та термальні ванни

Унікальна пам'ятка — Басейн Клеопатри, або Античний басейн, де відвідувачі можуть скупатися в цілющій термальній воді (+36°C) серед затоплених римських колон і капітелей, що впали під час землетрусів. За легендою, цей басейн був подарований Клеопатрі Марком Антонієм. Вхід платний, але досвід купання серед археологічних артефактів — справді унікальний.

Мартирій апостола Філіпа та храмовий комплекс

У східній частині міста на пагорбі височіють руїни восьмикутного мартірію, побудованого в V столітті над передбачуваною могилою апостола Філіпа. Поруч у 2011 році була виявлена власне гробниця апостола — одна з найсенсаційніших археологічних знахідок XXI століття. Неподалік збереглися сліди храму Аполлона і знаменитий Плутоніум — вхід у «печеру Плутона», звідки виходять отруйні вулканічні гази. Античні жерці демонстрували «чудо», заводивши в печеру тварин, які миттєво падали мертвими, тоді як кастровані жерці Кібели були несприйнятливі до газу завдяки особливому диханню.

Північний некрополь

Один з найбільших античних некрополів Малої Азії налічує понад 1200 гробниць, склепів і саркофагів елліністичного, римського та ранньохристиянського періодів. Тут поховані паломники та хворі з усього античного світу, і за різноманітністю типів поховань це місце — справжня енциклопедія похоронних традицій давнини.

Археологічний музей Ієраполя

Музей розташований у будівлі античних лазень II століття н. е. і зберігає колекцію скульптур, саркофагів та рельєфів із самого Ієраполя та з Афродісіаса — поєднати їх відвідування особливо зручно.

Вулиця Фронтіна та міські ворота

Головна вісь античного міста — вулиця Фронтіна, названа на честь римського проконсула Секста Юлія Фронтіна, який фінансував її мощення наприкінці I століття н. е. Вулиця простягалася з півночі на південь майже на 1200 метрів і була прикрашена портиками, лавками та невеликими святилищами. По її боках збереглися латрини — громадські туалети на 24 місця з мармуровими сидіннями та проточною водою, одні з найбільш збережених у Малій Азії. У північному кінці вулиці стоять триаркові ворота Доміціана (Фронтіна), побудовані в 84–86 роках н. е., — парадний вхід до міста, через який проходили паломники та купці з усього Середземномор'я.

Візантійська базиліка та собор

Християнський Ієраполь залишив настільки ж значний слід, як і язичницький. Руїни монументальної п'ятинефної базиліки V століття н. е. розташовані в центральній частині міста і, незважаючи на руйнування, вражають своїми розмірами. Поруч збереглися фундаменти собору VI століття, побудованого на місці більш раннього храму Аполлона. У бічних нефах археологи знайшли фрагменти мармурової вівтарної перегородки з християнськими символами — хрестами, рибами та виноградними лозами. Саме в цих базиліках у V–VII століттях збиралися регіональні церковні собори, на одному з яких обговорювалися питання монофізитства.

Фронтон з Горгоною та скульптурна програма

У римському театрі Ієраполя на особливу увагу заслуговує скульптурна декорація сцени: сцени народження Аполлона на Делосі, битви амазонок, тріумфу Діоніса та процесії на честь богині Артеміди Ефеської. Центральне місце займає фронтон з Горгоною Медузою — одним із найвиразніших рельєфів малоазійської скульптури кінця II століття н. е. Багато оригінальних фрагментів сьогодні зберігаються в Археологічному музеї Ієраполя, а на своїх місцях встановлені точні копії.

Цікаві факти та легенди

  • Травертини Памуккале утворилися за сотні тисяч років завдяки осадженню карбонату кальцію з термальних вод. Білосніжні тераси ростуть приблизно на 1 мм на рік, і їх загальна протяжність — близько 2,7 км.
  • У 2013 році італійські археологи оголосили про виявлення Плутоніума — «воріт у пекло». Вимірювання показали високу концентрацію вуглекислого газу біля входу, що науково підтвердило античні свідчення про «вбивчі пари».
  • Гробниця апостола Філіпа була знайдена не всередині мартірію, а в сусідній будівлі-храмі, що стало сенсацією в християнській археології.
  • Ієраполь був одним із перших курортних міст в історії людства — збереглися списки знатних римлян, які спеціально приїжджали сюди для лікування подагри, ревматизму та шкірних захворювань.
  • Після землетрусу 1354 року Ієраполь був покинутий, але місцеві фермери продовжували використовувати травертини для розведення коропів у природних водоймах, що частково зберегло тераси.
  • Італійська археологічна місія під керівництвом Паоло Верзоне, яка почала працювати тут у 1957 році, використовувала інноваційний для того часу метод анастилозу — повернення повалених колон і блоків на їхні оригінальні місця. Цей метод пізніше став стандартом для розкопок Сагалассоса й Афродісіаса.
  • За легендою, паломники, які приїжджали до Ієраполя за зціленням, залишали у священних джерелах бронзові таблички з проханнями до богів. Археологи знаходили їх сотнями — грецькою, латиною, а іноді арамейською та коптською мовами, що підтверджує міжнародний статус курорту в античності.

Ієраполь в античній літературі

Про лікувальні властивості іерапольських вод писали багато античних авторів. Страбон у «Географії» (XIII, 4) докладно описує Плутоніум і його отруйні випари; Пліній Старший у «Природній історії» згадує місцевий травертин як ідеальний матеріал для виготовлення статуй; Вітрувій хвалить інженерні рішення міських водопроводів. У пізній античності Ієраполь оспівував християнський поет Григорій Богослов, який лікувався тут від подагри. Згадка про місто зустрічається навіть у «Діяннях Павла і Фекли» — апокрифічному тексті, що розповідає про ранньохристиянських проповідників у Малій Азії.

Як дістатися до Ієраполя

Ієраполь і Памуккале розташовані за 20 км від міста Денізлі. Дістатися найпростіше на автобусі з Денізлі: від автовокзалу відправляються долмуші кожні 20–30 хвилин, час у дорозі — близько 40 хвилин. Денізлі пов'язане прямими автобусами з Ізміром (4 години), Анталією (4 години), Стамбулом (10 годин) і Каппадокією (близько 9 годин). Є також невеликий аеропорт Денізлі Чардак із щоденними рейсами зі Стамбула.

У Ієраполі-Памуккале два входи: північний і південний. Північний зручний для тих, хто хоче почати огляд з некрополя і спуститися по травертинах вниз; південний — для швидкого доступу до Басейну Клеопатри і театру. Багато туристів приїжджають на одноденну екскурсію з прибережних курортів (Мармарис, Бодрум, Анталія), але одного дня вистачає лише на поверхневе знайомство. Оптимально залишатися в селищі Памуккале на ніч, щоб побачити травертини на світанку, коли немає натовпу.

Поради мандрівникові

Найкращий час для візиту — весна (квітень–травень) та осінь (вересень–жовтень). Влітку басейни травертинів з їхньою теплою водою приємні, але руїни розжарюються під сонцем. Взимку вранці бувають низькі температури, зате пейзаж особливо ефектний. Плануйте не менше 5–6 годин: 2 години на прогулянку по травертинах, 2 години на археологічну зону, годину на Басейн Клеопатри і годину на музей.

Важливі правила: на травертини пускають тільки босоніж, щоб не пошкодити крихкі кальцієві тераси. Візьміть із собою рушник, змінний одяг, пляжні капці для переодягання та купальник, якщо плануєте купатися в басейні. Взуття можна нести в руках або залишити в шафках. Рекомендується взяти воду та перекус — всередині комплексу є кафе, але ціни високі.

Фотографам варто приїхати до заходу сонця: у «золоту годину» білі тераси набувають ніжно-рожевого та золотистого відтінку, а вид на долину Лікоса з вершини плато — один із найвражаючих у Туреччині. Відвідування Ієраполя та Памуккале часто поєднують з Афродісіасом — ці два об'єкти ЮНЕСКО знаходяться відносно близько і органічно поєднуються в одному маршруті, розкриваючи різні грані античної цивілізації Малої Азії.

Найкращі фототочки в Ієраполі — це не тільки травертини, а й вид з верхніх сидінь театру на долину, сцена театру в теплих променях призахідного сонця, арка Доміціана на тлі некрополя і, звичайно, Басейн Клеопатри зверху, де в прозорій бірюзовій воді видно античні колони. Для зйомки інтер'єру найкращих фресок і статуй музею увімкніть на камері високу світлочутливість — освітлення там делікатне. При плануванні маршруту всередині комплексу варто врахувати рельєф: від північного входу до південного приблизно 3 км з перепадом висот; більшість відвідувачів проходять його пішки, але за бажанням можна скористатися електромобілем, що курсує як шатл між входами.

Гастрономічно Памуккале — не туристична пустеля, як може здатися. У сусідньому селі Караагач працюють невеликі сімейні ресторанчики, де подають фірмові страви провінції Денізлі: «тандир кебаб» з баранини, запеченої в глиняній печі, знаменитий «Денизлі тавугу» — запечене курча з гарніром з рису та місцевих трав, і десерт з інжиру з волоськими горіхами, який століттями готують у цьому регіоні. Саме тут мандрівник відкриває для себе, що південний захід Туреччини — це не тільки руїни, а й жива гастрономічна традиція, що сягає корінням у античність. Після цілого дня в пилу і під сонцем проста вечеря в сільській таверні стає частиною вражень від відвідування Ієраполя і Памуккале, яке залишиться в пам'яті не менше, ніж білосніжні тераси.

Нарешті, для любителів незвичайного варто зазирнути в маловідомий куточок комплексу — Мученицьку каплицю Філіпа з її восьмикутною структурою. Археологи вважають, що в V столітті навколо нього відбувалися масові паломництва, і паломники залишали вотивні дари в нішах стін. Ці ніші збереглися й донині, а завдяки тиші та відокремленості місця тут добре відчути атмосферу ранньохристиянського Сходу.

Для нас важливий Ваш комфорт, для того щоб прокласти маршрут, натисніть на потрібний маркер
Зустріч за хвилин до початку
Вчера 17:48

Також за темою

Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Cyaneae (Кіанеї) — місто саркофагів Лікії поблизу Демре
Вчера 17:48
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Güvenpark у Кизлаї — пам’ятник Безпеці та серце Анкари
Вчера 17:48
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Стара мечеть (Мерсін) — історія та архітектура Eski Cami
Вчера 17:48
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Багаран — стародавня столиця Вірменії в провінції Карс
Вчера 17:48
Часто задавані питання — Ієраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО Відповіді на поширені запитання про Ієраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО. Інформація про роботу, можливості та використання сервісу.
Назва «Ієраполь» походить від грецького «hieros polis» — «священне місто». Сакральний статус цього місця сформувався задовго до заснування міста: фрігійці, які мешкали тут до грецької колонізації, шанували гарячі джерела та отруйні підземні випари як прояв потойбічних сил. Пізніше тут виник культовий комплекс із храмом Аполлона, Плутоніумом — «воротами в підземний світ» — та центром оракула, що приваблювало паломників і жерців з усього Середземномор’я.
У 1988 році Ієраполь-Памуккале було включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як змішаний культурно-природний об’єкт — один із лише двох таких у Туреччині. Унікальність полягає у поєднанні двох явищ: виняткової природної краси (білосніжні кальцієві травертини, що формувалися сотні тисяч років) та видатного античного міста з театром, некрополем, термальними лазнями та ранньохристиянськими пам'ятками, що збереглися в одному місці.
Плутоніум — природна ущелина біля храму Аполлона, з якої виходять вулканічні гази з високою концентрацією вуглекислого газу. В античності жерці використовували це місце для ритуалів: тварин, загнаних у печеру, знаходили мертвими, а кастровані жерці Кібели, які затримували дихання біля землі, виходили неушкодженими. У 2013 році італійські вчені офіційно ідентифікували печеру та виміряли концентрацію газів, підтвердивши античні свідчення. Сьогодні до Плутонію відкритий доступ, але всередину не пускають.
Ієраполь посідає особливе місце в історії раннього християнства. За переказами, тут близько 80 року н. е. прийняв мученицьку смерть апостол Філіп. У V столітті над імовірним місцем його загибелі було зведено восьмикутний мартирій. У 2011 році італійські археологи виявили в сусідній будівлі саму гробницю апостола — це стало однією з найгучніших знахідок християнської археології XXI століття. У візантійський період Ієраполь став резиденцією митрополита, а в його базиліках проводилися регіональні церковні собори.
Північний некрополь Ієраполя — один із найбільших античних кладовищ Малої Азії: тут налічується понад 1200 гробниць, склепів і саркофагів, що охоплюють елліністичний, римський та ранньохристиянський періоди. У цьому місці ховали паломників і хворих, які приїжджали з найрізноманітніших куточків Середземномор'я: написи на надгробках виконані грецькою, латиною, а іноді арамейською та коптською мовами. За різноманітністю типів поховань некрополь являє собою справжню енциклопедію похоронних традицій давнини.
Так, Ієраполь вважається одним із перших курортних міст в історії. Сюди спеціально приїжджали лікуватися від подагри, ревматизму та шкірних захворювань — у термальних водах, багатих на мінерали. Страбон, Пліній Старший і Вітрувій описували лікувальні властивості місцевих джерел. Збереглися свідчення, що знатні римляни нерідко проводили тут тривалі курси лікування. Паломники залишали у священних джерелах бронзові таблички з проханнями до богів, і сотні таких табличок були знайдені археологами.
Анастілоз — метод реставрації, за якого повалені архітектурні елементи (колони, блоки, капітелі) повертаються на свої первісні місця з мінімальним додаванням нового матеріалу. Італійська місія під керівництвом Паоло Верзоне застосувала цей підхід в Ієраполі з 1957 року — зокрема, під час відновлення театру та воріт Доміціана. Метод виявився настільки ефективним, що згодом став стандартом для великих турецьких розкопок, включаючи Сагалассос та Афродісіас.
Музей розташований у будівлі античних терм II століття н. е. і представляє багату колекцію скульптур, рельєфів, саркофагів та предметів побуту як із самого Ієраполя, так і з сусіднього Афродісіаса. Тут можна побачити оригінальні фрагменти скульптурної декорації театральної сцени, зокрема рельєфи з Діонісом і Горгоною Медузою, а також надгробки з написами кількома мовами. Відвідування музею органічно доповнює огляд руїн і рекомендується як фінальна точка маршруту.
Іераполь був остаточно покинутий після руйнівного землетрусу 1354 року, який знищив більшу частину споруд. До цього місто пережило кілька подібних катастроф: у 17 році н. е. за часів Тіберія та у 60 році н. е. за часів Нерона — обидва рази його відбудовували заново. У візантійський період місто поступово занепадало, втративши колишнє економічне значення. Після 1354 року постійного населення не залишилося, хоча місцеві фермери ще довго використовували природні водойми травертинів для розведення риби.
Так, найбільш логічним поєднанням є маршрут Ієраполь — Памуккале + Афродісіас: обидва об’єкти розташовані відносно близько й доповнюють одне одного тематично, розкриваючи різні грані античної культури Малої Азії. Відстань між ними — близько 100 км, що зручно для одноденної поїздки з базою в Памуккале або Денізлі. Якщо є два дні, можна детально оглянути обидва пам'ятки та відвідати їхні музеї.
Усередині комплексу ціни на їжу високі, а вибір обмежений. Набагато цікавіше й дешевше пообідати чи повечеряти в селі Памуккале або в сусідньому селі Карааагач, де працюють невеликі сімейні ресторани. Там можна скуштувати регіональні делікатеси провінції Денізлі: тандыр-кебаб з баранини, запеченої в глиняній печі, «Денізлі тавугу» — фірмове запечене курча з рисом і місцевими травами, а також традиційний десерт з інжиру з волоськими горіхами.
Так, місто користувалося широкою популярністю в античному світі. Страбон у «Географії» докладно описує Плутоніум та його смертоносні випари; Пліній Старший у «Природничій історії» згадує місцевий травертин як чудовий матеріал для скульптури; Вітрувій високо оцінює міські водопроводи. Християнський поет Григорій Богослов згадував Ієраполь як місце, де лікувався від подагри. Місто фігурує й в апокрифічних «Діяннях Павла і Фекли», присвячених ранньохристиянським проповідникам Малої Азії.
Керівництво користувача — Ієраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО Керівництво користувача Ієраполь (Hierapolis) і Памуккале — путівник по об’єктах ЮНЕСКО з описом основних функцій, можливостей і принципів використання.
Найкращий час для відвідування — квітень–травень та вересень–жовтень: комфортна температура, менше натовпу та м’яке освітлення, яке чудово підходить для фотографування. Влітку руїни сильно нагріваються, але купання в термальних басейнах особливо приємне. Заплануйте на весь комплекс не менше 5–6 годин: близько 2 годин на прогулянку по травертинах, 2 години на археологічну зону, годину на Басейн Клеопатри та годину на музей. Якщо хочете побачити тераси без натовпу — приїжджайте на світанку або на заході сонця, коли білі тераси забарвлюються у золотий та рожевий колір.
Денізлі — найближчий великий транспортний вузол, розташований за 20 км від Памуккале. До нього курсують прямі автобуси з Ізміра (близько 4 годин), Анталії (близько 4 годин), Стамбула (близько 10 годин) та інших міст. З аеропорту Денізлі Чардак є щоденні рейси зі Стамбула. Від автовокзалу Денізлі до Памуккале курсують долмуші кожні 20–30 хвилин, час у дорозі близько 40 хвилин. Багато туристів приїжджають на одноденну екскурсію з узбережжя — з Бодрума, Мармариса або Анталії, але для вдумливого огляду краще заночувати в селищі Памуккале.
У комплексу два входи: північний і південний. Північний підходить тим, хто хоче почати з некрополя та театру, а потім спуститися травертинами вниз — це більш логічний маршрут від історії до природи. Південний вхід зручний для швидкого доступу до Басейну Клеопатри та театру. Відстань між входами близько 3 км з перепадом висот; більшість йдуть пішки, але всередині комплексу працює електромобіль-шатл. Заздалегідь купіть квитки онлайн або у касах — це заощадить час у години пік.
На травертини пускають виключно босоніж — це обов’язкове правило для захисту тендітних кальцієвих терас. Візьміть із собою: пляжні капці (для переодягання до і після травертинів), купальник і рушник (якщо плануєте відвідати Басейн Клеопатри), зручне взуття для огляду руїн, запас води та легкий перекус (ціни в кафе всередині високі), сонцезахисний крем і головний убір для літнього візиту. Фотографам варто взяти з собою ширококутний об'єктив для театру та поляризаційний фільтр для зйомки терас з водою.
Почніть з Північного некрополя — понад 1200 гробниць різних епох створюють відчуття історичного масштабу. Далі пройдіть вулицею Фронтіна до воріт Доміціана (84–86 роки н. е.). Обов'язково відвідайте римський театр II–III століть: з верхніх рядів відкривається панорама долини Лікоса, а скена прикрашена рельєфами з Діонісом, Аполлоном і Горгоною Медузою. У східній частині знайдіть восьмикутний мартірій апостола Філіпа та Плутоніум біля храму Аполлона. Завершіть огляд руїнами візантійської базиліки V століття в центральній частині міста.
Басейн Клеопатри, або Античний басейн, — платна зона, вхід до якої оплачується окремо від основного квитка. Температура води +36 °C, на дні басейну лежать справжні античні колони та капітелі, що впали під час землетрусів. Купання триває від півгодини до години; переодягнутися можна в кабінках поруч. Приходьте у будні дні до 11::00у або після 16::00у — опівдні та у вихідні тут найбільше скупчення людей. Після басейну зручно перейти до прогулянки по травертинах: зніміть взуття і пройдіться по теплих білих терасах зі струмками термальної води.
Музей у будівлі античних терм II століття — логічна кінцева точка маршруту. Тут зберігаються оригінальні рельєфи з театру, скульптури, саркофаги та надгробки з написами грецькою, латинською, арамейською та коптською мовами. Для зйомки статуй і фресок використовуйте високе ISO — освітлення делікатне. Огляд займає близько години. Після музею можна вийти через південний вхід і повечеряти в селі Памуккале або Карааагач, де готують регіональні страви провінції Денізлі: тандир-кебаб, денізлійського курчати та десерт з інжиру з волоськими горіхами.